Крайова
Булава УПН

Відбувся ХІІІ Крайовий мистецький табір УПН «Палітра епох»

2013-08-08
Автор: Андрій Пивоварчук

Тринадцятий рік, тринадцятий табір, тринадцять дітей у найбільшому рої… Якщо ви досі вірите у забобони – тоді вам до нас!

Цього року Крайовий мистецький новацький табір спростував усі забобони, пов'язані з числом 13. Для нас це містичне число виявилось дуже щасливим. Для початку – вже давненько не пригадую такої гарної погоди на таборі: десять з дванадцяти днів було сонячно і спекотно. Нарешті ми знову змогли назвати Закарпаття «сонячним», не боячись наврочити J Чинадієво зустріло нас дуже привітно, і не лише природа, а й база відпочинку «Водограй» і її керівництво. Дуже приємно, що пластуни є на базі бажаними гостями, що нас тут розуміють, люблять і поважають, і умови для таборування створюють нам чудові. Тож, усім учасникам було дуже легко адаптуватись і поринути в таборову програму. А легенда в нас цього року була така: відомо, що музи, доньки Зевса, котрі живуть на Парнасі, є покровительками мистецтва; але вони, як і наші новаки, люблять побешкетувати, порозважатись, потанцювати чи поспівати, тому не завжди дуже ретельно справляються зі своїми завданнями. Тож, їх грізний батько Зевс вирішує відправити доньок у мандрівку в часі та мистецтві, щоб вони попрактикувались у своїй справі. Ось так музи звертаються по допомогу до новаків, щоб ті супроводжували їх у мандрівці епохами. А нашим новакам тільки дай помандрувати…

Тож, розпочалося усе з культури Греції – колиски мистецтва. Новаки познайомились з грецькими богами Афіною та Зевсом, побували на Агорі, де виголошували складені ними таборові правила (за античною традицією – віршовані), ліпили грецький посуд. Наступною довгою зупинкою стала епоха Середньовіччя: таємнича, загадкова, і, водночас, неймовірна доба. Тут музи з новаками затримались надовго, бо воно того вартувало: хлопці вчились бути відважними лицарями, а дівчата – справжніми леді, вони, навіть, вчились придворного етикету. На вогник до дітей приходили герої Середньовіччя: часом вигадані і міфічні (чаклунки, король Артур), часом навіть історичні (Гутенберг, Анна Ярославна). Щоб краще уявити ті часи хлопці майстрували собі щити, як у давніх лицарів, а дівчата – геніми, традиційні головні убори середньовічних модниць. Хоч, одними щитами тут не обійшлося: хлопцям довелося пройти справжнє випробування – їх на лицарський турнір запросив король Річард Левине Серце. З рук королеви три новаки отримали вінки переможців та були посвячені королем у лицарі. Справжній дух Середньовіччя підтримала мандрівка у старовинний замок Сент Міклош в Чинадієво. Тут нам навіть вдалося пройти крізь стіни, і, повірте, без жодної магії JГероїчна і романтична історія володарки замку вже вкотре заставилась задуматись, що таке честь, відвага і … щире кохання, як його описували трубадури давніх часів…

Але і це ще не все, чим нас здивувало Середньовіччя! На прощання з цими віками новаки були запрошені правителями Венеціанського королівства на справжній бал-карнавал. Підготовка до нього була ґрунтовною -  майструвались найрізноманітніші маски, вигадувались костюми, розучувались середньовічні танці. Бо ж негоже іти на бал абияк! Король та королева, господарі балу, вразили гостей своєю появою і всі перенеслись у венеціанську феєрію: сутінки і маски на обличчях робили це дійство ще більш загадковим і неповторним.

Але, час не стояв на місці, і з новим сходом сонця нас зустріло Відродження: епоха відкриттів, винаходів, розвитку науки та нового розквіту мистецтва. Тут новаки та новачки спробували себе у ролі винахідників, майструючи дивовижні машини та пристрої) А ще на табір завітав справжній мандрівний театр епохи Ренесансу: талантові та майстерній грі акторів (братчиків і сестричок) позаздрив кожен J

Епоха Відродження затримала нас не на довго і передала естафету своїй послідовниці – епосі бароко. Тут новаки разом із музами знову вирушили в мандрівку, цього разу до палацу графа Шенборна. Чудова споруда і дивовижний парк припали до душі усім. Але найбільшою несподіванкою стала зустріч з відомими композиторами того часу – Бахом та Вівальді, які запросили учасників табору на концерт до філармонії. Усе проходило в кращих традиціях того часу – вишукані гості неспішно займали місця в залі і насолоджувались виступами молодих талантів під покровительством Баха та Вівальді.

Мандрівка століттями так захопила нас, що ми й незчулися, як повернулися в сучасність. За весь час табору новакам вдалося допомогти музам, навчитися разом з ними багатьох мистецьких ділянок (батик, квілінг, торцювання, квіти з гофрованого паперу, кусудами, малюнок на склі, живопис, пляшк-арт, коралі з тканини, вироби з пластикових пляшок, валяння, орігамі, театр, витинанки, малюнок на камінцях, еко-майстерки, ниткомаше тощо). І усі ці витвори сучасного мистецтва постали до огляду на таборовій виставці. Суворий Зевс прийняв у муз залік і дозволив їм повернутися додому, на Парнас, і продовжити виконувати свою роботу – бути покровительками мистецтва.

Мандрівка в часі та мистецтві була також наповненою різними випробуваннями, які перевіряли новаків на спритність, витривалість та ерудицію. Теренові ігри та змаги заставляли попотіти та пометикувати кожного J А заняття з танців та співу допомагали учасникам все глибше зануритись у світ прекрасного.

Але, як усім відомо, до хорошого звикається швидко, а прощатися з ним важко. Так і наш табір – важко було розлучатися з новими друзями і пакувати наплічники додому. Але враження залишаться в нашій пам'яті надовго, а з друзями можна буде побачитися на наступних таборах…

Літо, скажи нам, літо,
Чому так мало залишаєш нам,
Залишаєш нас?..

Більше фото можна переглянути тут: https://www.facebook.com/media/set/?set=a.631473546863841.1073741825.172248656119668&type=3

Інформацію подала комендант Крайового мистецького табору УПН 
ст. пл. Оля Фегецин, ПС